Якось розмовляючи по телефону зі своїм знайомим зачепили тему особистості. Такі цілком загальні і відомі фрази: кожна людина є особистістю, кожна людина є індивідуальна і неповторна…Але ж це не так. Тоді, я стримала свій язик, щоб не вдатися до гострої полеміки та зараз можу вилити все на папері, адже, як-то говорять, папір стерпить все…

Ні…якби це неприємно звучало, та, на жаль чи на щастя, людська особина рідко стає особистістю, індивідуальністю, а про її неповторність я взагалі мовчу. Хіба можна назвати особистістю людину, яка добровільно віддає себе у рабство наркотику, алкоголю чи інших пристрастей та звичок; чи можливо говорити про її індивідуальність, коли вона боїться виразити власне „Я” і піти проти течії, чи висловити власну думку, яка не поділяється сірою масою класу, групи чи суспільства…І хіба вона тоді неповторна?